Новини: НАВІТЬ БУДИНКИ ЗАСТАРІЛОГО ФОНДУ, В ЯКИХ СТВОРЕНО ОСББ, ОНОВЛЮЮТЬСЯ ТА ПОЛІПШУЮТЬСЯ УМОВИ ПРОЖИВАННЯ В НИХ ЗАВДЯКИ ІНІЦІАТИВІ СПІВВЛАСНИКІВ, ЯКА НЕ МАЄ МЕЖ!
Керування дозволамиКерування дозволами

НАВІТЬ БУДИНКИ ЗАСТАРІЛОГО ФОНДУ, В ЯКИХ СТВОРЕНО ОСББ, ОНОВЛЮЮТЬСЯ ТА ПОЛІПШУЮТЬСЯ УМОВИ ПРОЖИВАННЯ В НИХ ЗАВДЯКИ ІНІЦІАТИВІ СПІВВЛАСНИКІВ, ЯКА НЕ МАЄ МЕЖ!

ОСББ «Коцюбинського 37»: як у майже сторічному будинку облаштували укриття
Будинок по Коцюбинського, 37 називають ще «будинком вчителів». Це один з будинків, архітектором якого був Самуїл Рабін. За його проєктом також побудовані нинішні будівлі Вінницької обласної ради та апеляційного суду, зроблено благоустрій фонтанної площі в центральному парку, тощо.
Першу цеглину будинку заклали в 1936 році. А під час Другої світової тут жили німці.
«Хоча офіційно будинок введений в експлуатацію в 1948 році, під час війни тут жили німецькі офіцери, – розповідає голова правління ОСББ «Коцюбинського 37» Оксана Мезенева. – Спочатку в будинку було пічне опалення, але німці перевели його на центральне, бо ж думали, що залишаться тут. В нас старі запірні арматури та батареї усі були зі свастикою, люди то усе уже давно поміняли».
🔸«Стартували» ще коли був ЖЕК
ОСББ, яке так і називається «Коцюбинського 37», почали створювати в 2016 році.
«Але ще до ОСББ, ми намагались щось робити по-трохи. Наприклад, в 2013 році відремонтували ворота, – розповідає Оксана Мезенева. – Вони у нас теж старі, ще з військових часів, здається, 45 -го року. Ми їх пошкурили, пофарбували тричі, поміняли завіси, кнопки до них. Завдяки цьому – вони тепер нормально закриваються. І коли я випускаю онука в двір на велосипеді, я спокійна, що ніяка машина не вискочить”.
За словами Оксани Мезенової, ще до створення об’єднання, в 2013-2014 роках, довелось самостійно (без ЖЕКу) займатись ремонтом даху.
«Я живу на п’ятому поверсі, дах постійно протікав, бо погнив рубероїд, – розповідає Оксана Мезенева. – Також були балкончики і вони теж почали буквально сипатися. А прямо під тими балкончиками – аптека, тобто це все могло рано чи пізно впасти комусь на голову. Потрібно було щось робити. Єдиний варіант, який був тоді – програма співфінансування з міською радою за принципом 30 на 70. Завдяки цьому досвіду я зрозуміла, що в будинку можна щось змінювати на краще».
🔹Перші кроки
Після створення ОСББ, міська рада зробила в будинку перший капітальний ремонт, зокрема тоді відремонтували систему водопостачання та каналізації.
Серед перших робіт, виконаних об’єднанням, – вирішення питання з електроенергією, встановлення лічильників у під'їздах та 69 енергозберігаючих лампочок в місцях загального користування.
«У нас ЖЕК раніше три тисячі лише за освітлення цих місць перерахував, зараз суми набагато менші, – розповідає Оксана Мезенева. – А все почалось з того, що нам треба було замінити електроопору в дворі. Це був старий стовп у вигляді літери «л» з старими проводами, теж ще після 1945 року. І у нас не вистачало потужності, через що не усі електроприлади працювали. Потім я потрапила на прийом до міського голови і питання почало вирішуватися, потрібно було поставити на кожен під'їзд лічильники».
🔸Допомогло місто, за словами голови правління ОСББ, також із зливовою каналізацією.
«Це була справжня проблема, бо в нас взимку подвір’я перетворювалось на суцільну ковзанку, – каже Оксана Мезенева. – Хочу ще раз подякувати В’ячеславу Шестопалу, тодішньому директору департаменту благоустрою, завдяки якому в 2019 році цю проблему вдалось вирішити. Так само, завдяки зверненню до іншого департаменту – адміністративних послуг, вдалось вирішити ще одне питання. Справа в тому, що в нашому дворі раніше всі магазини розвантажували свою продукцію, після реакції міськради, вони вже почали робити це з боку вулиці».
🔹Крім того, за час існування ОСББ, більшість квартир будинку перевели на індивідуальне опалення.
«Тепер люди можуть виставляти ту температуру, яка їм комфортна, можуть економити, а не відкривати вікна як раніше, бо на одних поверхах спекотно, а на інших - холодно, – розповідає голова правління ОСББ. – Зараз будинок має комплексне опалення, централізовано опалюється близько десяти квартир. Більшість з них – це магазини та аптеки. А я й не наполягаю, аби вони теж переходили на індивідуальне. Мене влаштовує комплексне опалення будинку. Завдяки цьому у нас зараз у підвалі тепло».
Також за останні шість років, вдалось заасфальтувати подвір’я. Біля самого будинку облаштували ігрові зони для дітей, зробили клумби та квіткові габіони. В сараї провели освітлення, побілили їх та пофарбували двері у них. Усі квартири переведені на двофазні лічильники: день/ніч, а в підвалі поміняли запірну арматуру для труб опалення.
«Робота з людьми дуже важлива, адже кожен хоче, щоб йому було краще. Дуже виручає, що є люди, які завжди готові допомогти, якщо щось потрібно зробити і це дуже важливо. Хтось допоможе справою, хтось – порадою».
🔸Сховище облаштовувати ще з 2020 року
В 2020 році, як розповідає Оксана Мезенева, в ОСББ почали облаштовувати підвал.
«Але перш за все потрібно було вирішити питання з вентиляцією. Справа в тому, що ЖЕК свого часу заасфальтував у нас всі «віддушини», то ще в 2017 році це усе довелось пробивати заново, щоб в підвал поступало повітря”,– каже голова об’єднання. – Зверніть увагу на стіни, при вході їх ширина сягає метра. Тут стіни стоять на гранітних глибах. А стеля підвалу – вона зроблена за купольним принципом… Дуже цікавий будинок. Я його дуже люблю. Знаєте, я тут прожила 55 років. Ще є мешканці квартир, які знають мене маленькою дівчинкою. Пам’ятаю, як малою мене мама посилала в підвал по те чи інше, і мені було страшно сюди спускатися. Тому тепер я вирішила, зробити все, щоб нікому не було страшно».
Як розповідає голова ОСББ, вхід у підвал частково був засипаний відсівом, який довелось виносити.
«Коли ми почали той відсів забирати, під ним виявились сходи, а ми й не знали того, – каже голова правління ОСББ, – раніше, щоб спуститися вниз - треба було присідати. Але потрохи ми якось навели лад. Вивезли зайвий грунт, залили підлогу. Сусід з другого під’їзду тоді саме робив у себе підлогу, я дивлюся бетономішалка в дворі стоїть: не потрібно ніде шукати. Я до його хлопців, які робили ремонт, підхожу прошу. Вони виявилися студентами з Будівельного технікуму. Потрохи мені цей підвал і зробили. Хороші хлопці. Потім, коли почалась війна, вони до мене підійшли, кажуть – підемо добровольцями».
В укритті по Коцюбинського, 37 є три входи/виходи, підведена вода, облаштований туалет. Проведене освітлення. В укритті є кімната для дітей, електрочайник та електроплитка, бездротовий Інтернет, запас харчів та медикаментів. На випадок надзвичайної ситуації є буржуйка та генератор.
«Ми подали заяву на участь у програмі компенсації міською радою по компенсації 50% від вартості придбаного нами генератора, то за ці кошти хочемо відремонтувати електрощитові у сьомому та восьмому під'їздах, – розповідає голова правління ОСББ. – Взагалі, у нас ще багато планів: хочемо зробити хоча б косметичний ремонт у під'їздах, стіл на вулиці поставити, ще нові клумби облаштувати, щось ще для дітей зробити дуже хочу, поставити вхідну хвіртку на чіп, розширити укриття…».
🔹Укриття, яке знадобилось
Взагалі, про укриття по Коцюбинського, 37 кажуть, що це укриття, яке вже пройшло перевірку в реальній ситуації.
«Воно в нас було відкрите з самого початку війни. Коли почалась повномасштабна війна, тут одна мама з дитиною навіть ночували, – каже Оксана Мезенева. – 14 липня, коли був обстріл, я працювала за комп’ютером біля вікна… Вибуховою хвилею мене відкинуло на підлогу, а потім туди, де я сиділа, впала віконна рама, ще мені пощастило, що вікно було зятягнуте плівкою. Я її просто полінувалась зняти після зими. Завдяки цьому на мене не попадало скло. Мій чотирирічний онук у цей час в іншій кімнаті дивився на підлозі на коврику мультики, а дочка – спала після нічної зміни. Біля онука впала іграшка-качалка у вигляді слоненяти, і скло потрапило на ту іграшку, не зачепивши хлопчика. Дочка бере онука, і ми, як були, – усі біжимо у підвал, бо ж не відомо, що буде далі. А на третьому поверсі на сходи попадали рами та перила. Я це все давай піднімати. Спускаємось у підвал, а там вже багато людей. Загалом більше 40, напевно, було. Вхідну хвіртку відкрили тоді, тож люди бачили, що сюди бігли, то і собі йшли. Це було дуже важко пережити. Були люди, в яких рідні в цей час були на площі… Літо, а нас усіх трусить. Я поставила чайник. Знадобився корвалол, теплі речі. Добре, що на підлозі був коврик, щоб діти могли перебувати десь. Ми просиділи так три години. Потім вже почали виходити по-трохи. Треба було щось робити, адже завтра у дворі будуть ходити діти. Треба було це все прибирати. В нас такий уламок у дворі був – у людський зріст, то його військові забрали. В будинку повилітали вікна. Я ті вікна тільки нещодавно саме відреставрувала. Вони і місяця не простояли. Але то таке. Дах дуже сильно було пошкоджено. То, дякувати міській раді та міжнародним організаціям, нам поміняли і вікна, і дах, самотужки ми того б не зробили».